Сповідь Аврелія Августина. А.Августин – один з не багатьох найшановніших отців і вчителів христ.,церкви. Не народився в сім’ї правомірних християн. Шлях його Богопізнання проліг через 9-літнє маніхейське служіння і проповідництво. Його «Сповідь» скл.,з 13-ти книг, які діляться на розділи. Суть цього твору полягає у поєднанні трьох смислів поняття сповіді: розкаяння в свідомих і несвідомих гріхах, всеосяжна вдячність Господові та беззастережне сповідання віри. Він вважається фундатором християнської філософ- фії історії. Він порушив в цьому творі багато проблем людського буття: походження людей як істот (Бог дав людині життя, але вона не знає, що було до цього, потім устами батька і матері навчав і т.д.), гріховність новонароджених, поняття часу(Бог творець часу), влада людини та інші. Часи неробства і празникування. Материнські поради та вказівки. Радощі з капостей (за- доволення від заборони;…груші віддали свиням…). Які причини негідних вчинків…біль постійно наявний у найкращих ре- чах…біль є всюди за винятком Бога… Створіння зміннються, незмінний тільки Бог. Обновлена душа відважно прямує до ви- щих духовних благ (сповідь не для того щоб показувати свою слабкість і повторювати гріхи, а для того, щоб оновлювати ду- шу, не повторювати гріхів і прагнути до самовдосконалення. «Духовний» створений на те, щоб судити й карати, але тільки в визначених межах…»духовні» - це ті, що наказують і ті, що підкоряються, - судять духовно, бо перед Богом усі рівні. Апологія Сократа. Сократа обвинувачували у тому, що він мудрий, який вивч.,небесні явища і дослідж.,те, що під землею і вміє видавати брехню за правду і навчаючи цьому інших.На суді він просив афінян говорити своєю старечою мовою, якою проводим науки, бо впер- ше у житті у суді. Він казав, що володіє мудрістю, якою володіє кожна людина. Сократ хотів довести одному псевдо мудрецю, що він псевдо мудрець, але той розізлився і багато з присутніх при цій розмові. Ті, що славилися своїм розумом – неуки, а ті, що вважалися гіршими – мали дар. Другі обвинувачі проти Сократа: він псує молодь, не визнає богів, яких визнає місто…Ме- лет на суді перечив сам собі: «Сократ не визнає богів, але їх визнає». Аніт запропонував афінянам відпустити Сократа, але за- боронити філософувати та Сократ відмовився. Афіняни відчували насолоду слухаючи, як Сократ досліджує тих, що вважають себе мудрим, а насправді такими не є. Він казав, що тих юнаків, яких він колись зіпсував, а тепер вони подорослішали, то вони б прийшли з обвинуваченнями проти Сократа, але не прийшли. Сократа засудили і винесли смертний вирок. Після вироку він сказав: ...через той невеликий відтинок часу, що залишився мені прожити, дістануться вам, афіняни, неслава і докори від тих, хто захоче ганьбити наше місто за те, що ви умертвили Сократа, людину мудру. Адже ті, хто захоче вам дорікнути, будуть го- ворити, що я мудрець, хоча я ним не є. Люди хотіли, щоб Сократ плакав і просив милосердя, бо їм це подобається і це роблять усі. Сократ вважав смерть добром: це або реінкарнація, або вічний приємний сон з сновидіннями або без них. Останніми слова- ми попросив афінян, щоб ті чинили з його синами, як він чинив з ними. Статті Паскаля. Душа поселяється в тілі на короткий час. Це лише перехід до вічної подорожі. Душа протягом життя повинна приготуватися до нього, але вона більшу частину часу тратить на природні потреби. Роздуми над життям пригнічують людину і вона починає від- чувати себе жалюгідною, тобто їй важко жити самій з собою. Всі розваги – це уникання самого себе. Людям ще й потрібен адре- налін, ціль боротьби: в азартних іграх без грошей – приходила б нудьга. Навіть маючи все, людина без розваг морально дегра- дує. Душа любить метушіння, бо воно заважає їй віддатися роздумам про саму себе. Люди шукають спокою у боротьбі з деяки- ми перешкодами. Але як тільки перешкоди переможені, спокій стає неможливим, оскільки доводиться думати про біди, які іс- нують або прийдуть в майбутньому. Легше померти, ...